Головна Команда Контакти Карта сайту
Свежая информация недорогие гостиницы Киева у нас на сайте.

Стратегія розвитку Львівщини - одна з перших в Україні інноваційних стратегій

Публікація у www.vgolos.com.ua: Розмова із закордонними експертами, які брали участь у виробленні Стратегії розвитку Львівської області до 2015 року.



Кшиштоф Хербст - Польща, доктор, віце-президент Фонду суспільно-економічних ініціатив, директор Проекту економічного й соціального розвитку Львівської області

Гжегож Гожеляк - Польща, Європейський інститут регіонального й місцевого розвитку при Варшавському університеті. Провідний експерт Проекту економічного й соціального розвитку Львівської області

Данкан Літч - Великобританія, Бірмінгем, Школа місцевого самоврядування при Університеті Бірмінгем, Керівник компонента Стратегічне управління й навчальна програма для службовців Львівської ОДА


Швидкозмінна природа сучасного світу створює ситуацію, коли саме місце стає товаром. Які фактори впливають на привабливість регіону для іноземних інвесторів?


М. Гожеляк.: Дійсно, відбулася значна зміна в сприйнятті територій, які сьогодні перетворюються на товар. Цьому сприяє як глобалізація економіки, так і нові фактори місцевого господарського життя, котре стало значно вільнішим і незалежнішим.

Вугілля не можна добувати там, де немає його покладів. А, скажімо, телевізори можна збирати скрізь. Змінилося співвідношення між капіталом і територією. Раніше капітал боровся за ресурси, зосереджені в деяких місцях. Сьогодні регіони конкурують і борються за капітал. Намагаються залучати інвестора, пропонуючи йому найбільш вигідні умови, пільги, розвинену інфраструктуру. Саме в цьому сенсі територія, регіон стає товаром, а їхні керівники реально конкурують за інвестиції. Вони конкурують не тільки за виробничий капітал, але також і за інноваційний, технологічний капітал. Такий капітал приходить туди, де є висококваліфіковані фахівці. Раніше робітники «ішли» за виробництвом. Наприклад, коли в Лодзі була заснована текстильна мануфактура, туди переїхали жити тисячі людей. Сьогодні навпаки. Інвестиції переміщуються за висококваліфікованими кадрами. А такі кадри хочуть жити тільки в певних місцях. Тому території, що конкурують за інвестиції, намагаються створити певні умови для життя й роботи фахівців. А за ними вже прийдуть і капітали.

Американський автор Флорида говорить, що в сучасному розвитку економіки до уваги беруться три «Т»: таланти, технологія й толерантність. Культурний клімат притягує людей високих кваліфікацій, а за ними йде капітал. Тому варто дивитися на свій регіон і на своє місто з погляду його привабливості для носіїв найвищих технологій. Це пояснює багато в чому ту обставину, що в Європі швидше розвиваються метрополії, тобто більші міста з різноманітною культурою й господарською інфраструктурою. Саме такі міста у першу чергу вибирають для життя менеджери закордонних фірм. Такий менеджер і його родина не захочуть жити в місцевості, де погані дороги, де немає школи, де немає міжнародного аеропорту, культурного життя. У зв'язку із цим сьогодні кажуть, що критерії місцевого життя підкоряються смакам і пріоритетам дружини менеджера. Наприклад, зі Львова до Парижа не долетиш літаком. Тому дружини менеджерів не захочуть жити у Львові.

Необхідно розуміти, що територій, які сьогодні борються за інвестиції, багато, а капіталу - мало, особливо інноваційного. Останній ніколи не прийде у ваш регіон, якщо в ньому не створити умови для життя людей, які роблять даний капітал.

У цьому полягає зміна підходів до оцінки й вибору територій, і саме в цьому змісті територія як товар є новим поняттям. Керівництво територій сьогодні повинне пропонувати капіталу прийти саме до них. Для цього, як ви розумієте, повинні бути створені певні умови.


Які перспективи ви вбачаєте в цьому сенсі для Львова?

М. Гожеляк: Реалії такі, що основна частина інвестицій сьогодні зосереджена в Києві. Багато в чому це відбувається тому, що Київ є містом з розвинутою соціальною і транспортною інфраструктурою. До того ж Київ сьогодні розвивається дуже швидко, набагато швидше, ніж, скажімо, Варшава. У Києві багато позитивних змін, це місто-метрополія. Тому люди хочуть жити в Києві, а за людьми ідуть і капітали.

Львів, на жаль, залишається периферійним, малодоступним містом. Фасади пофарбовані, а двори - поруйновані. Дуже слабко розвивається сфера обслуговування, транспортна інфраструктура.

Як Ви вважаєте, чи достатньо робить влада, щоб залучати капітал, інвестиції?

М. Гожеляк: Хотів би підкреслити, що власний економічний потенціал набагато важливіший, ніж той, котрий приходить ззовні.

Не тільки в нас, але й у високорозвинених країнах часто домінує думка, що важливо залучити інвестиції ззовні. Це явище в США навіть одержало спеціальну назву «smoke chasing» - погоня за димом. Відомі випадки, коли влада якогось міста їхала в інше місто, де була фабрика, і пропонувала власникам перенести цю фабрику до них, обіцяючи створити кращі умови для її роботи. Насправді такі дії й такий підхід нікуди не ведуть.

Існує сильна залежність між привабливістю для закордонного капіталу і власним економічним потенціалом. Зовнішній капітал прийде тільки в таке місце, де створена різнорідна господарська структура, де багато різних виробників, де буде високе технологічне, маркетингове обслуговування.

Якщо такі умови будуть створені, то тоді місцева економіка обов'язково збагатиться інвестиціями ззовні. Це симбіоз.

Стратегія місцевої влади, спрямована винятково на залучення зовнішнього капіталу, є помилковою. Влада повинна прагнути, насамперед, до збагачення власної бази, росту рівня кваліфікації місцевих кадрів, до відкритості – тільки тоді ця територія стане привабливою для іноземного капіталу.

Часто я пояснюю це на прикладі двох горщиків з квітами. Якщо зовнішній капітал «посадити» у поганий ґрунт, то його потрібно буде постійно підливати (субсидії, пільги). Приклад цього - СЕЗ. Підприємства приходять туди, як в пустелю. Але ця пустеля постійно підживлюється пільгами. Як тільки закінчаться пільги, найвірогідніше, капітал піде із цього місця. А якщо квітка є у гарній землі, то вона харчується з неї. Якщо капітал добре вкоренитися, то не захоче йти, і буде жити й «цвісти» довго.

Зусилля місцевої влади мають бути спрямовані на розвиток регіону й одночасно на те, щоб показати його переваги тим, хто захоче інвестувати саме в цей регіон.

К. Хербст: Хотів би відзначити, що зрослі можливості територій у конкуренції за капітал пов'язані також з тенденцією децентралізації влади, коли важливі повноваження переходять від центрального уряду до регіонів. Це сприяє тому, що регіон стає активним гравцем у боротьбі за залучення капіталів. У Львові, зокрема, і в Україні, у цілому, регіони мають набагато менше повноважень, ніж, скажімо, у Польщі. Навіть питання будівництва яких-небудь десяти кілометрів дороги вирішується в Києві. Багато інших питань також вирішуються тільки в столиці. Львівський регіон не може впливати на те, що відбувається на кордоні, на податки. Але навіть у таких умовах можна багато чого зробити. Однак, поки Україна буде надміру централізованою державою, жоден регіон не зможе бути реальним гравцем на ринку зовнішніх інвестицій.

Існує думка, що наш регіон диспонує висококваліфікованими ресурсами. Однак, багато фахівців останнім часом висловлюють думку, що ці ресурси вже виснажуються. Висококваліфіковані фахівці їдуть, а вузи й профтехосвіта не дають належної заміни, відчувається недостача інженерів, менеджерів, робітників.

Д. Літч: Якщо розмовляєш із мером або губернатором, то часто чуєш, що розробити стратегію розвитку легко, коли як реалізувати її — набагато складніше, оскільки немає фінансових ресурсів, і самого головне — немає людського ресурсів. Не секрет, що молоді фахівці не хочуть працювати в органах влади й місцевого самоврядування. Їхні керівники вважають, що основна причина текучки кадрів - маленькі зарплати. Але, на мою думку, це далеко не головна причина. Вони мають гарну теоретичну освіту, але не можуть застосувати своїх знань на практиці, бо їхні повноваження дуже обмежені. Молодих фахівців не допускають до вирішення важливих питань, вони практично не несуть ніякої серйозної відповідальності за кінцевий результат своєї роботи. Молодий фахівець працює тільки з паперами, а рішення, навіть локального характеру, приймають у міністерствах. Якщо говорити про підвищення їхньої кваліфікації, то це відбувається не частіше, ніж один раз у п'ять років. Відсутність мотивації - ось головна причина, через яку молоді кадри не затримуються в органах місцевого самоврядування. Проблеми, про які я говорю, властиві всім бюрократіям. Однак в Україні вони особливо помітні, бо структура влади тут реально мало змінилася за останні 15 років і усе ще заснована на строгому вертикальному підпорядкуванні й галузевому принципі управління.

Працюючи в рамках проекту стратегії розвитку Львівщини, ми створили курс для молодих фахівців, що передбачає навчання конкретним інструментам управління. Наприклад, як насправді працюють конкретні програми стратегії, як визначаються їхні мети, як вони впливають на розвиток бізнесу в регіоні. Важливо також навчитися працювати в командах, що складаються з фахівців різних структурних одиниць. На жаль, в обласних адміністраціях поки існує практика дисциплінованого відвідування різних нарад, які більше нагадують процедуру роздачі вказівок, коли як сучасним способом керування є вільний обмін думками й дискусії на круглих столах.

М. Гожеляк: Децентралізація системи керування в Польщі привела до того, що місцеві органи управління стали розпоряджатися реальними грішми. Тобто вони тепер самі можуть, якщо вважають за необхідне, залучити фахівців для реалізації конкретних проектів.

Бюджетна воля ґмін і невеликих містечок створила умови для різкого зростання інвестиційних проектів. Тільки за перші роки реформ витрати ґмін і маленьких міст на інвестиції виросли з 0 до 25-40% від суми бюджетів. В Україні це поки неможливо, тому що всі дії підконтрольні єдиному закону - державному бюджету.

Місцева влада повинна стимулювати інтерес підприємців, населення до розвитку. Наприклад, щодо цього показове використання місцевими владі Польщі й України фінансових можливостей, які надає ЄС у рамках транскордонного співробітництва. У Польщі щорічно на одержання грантів у прикордонних регіонах подається в 4 рази більше заявок, чим виділяється грошей. При цьому використання грошей ЄС не залежить від рівня розвитку воєводства. Слабкі воєводства - Підкарпатське й Свєнтокшижське - лідирують у використанні грошей ЄС, оскільки їхнє керівництво системно займається пошуком проектів під конкретні програми.

Саме так тому й виникає питання: навіщо ж розробляти стратегію розвитку області, якщо місцева влада жорстко підпорядкована Києву?

М. Гожеляк: Навіть у вертикальній системі підпорядкування залишається досить місця для ініціативи «знизу». Тому подальша доля стратегії розвитку повністю залежить від волі місцевої влади.

Хочу відзначити, що в Києві, на рівні міністерств, існує розуміння необхідності більшої самостійності й ініціативи з боку регіонів.

Стратегія розвитку області, у розробці якої Ви брали участь, є першою такого роду стратегією чи подібного роду документи розроблялися й раніше?

К. Хербст: Стратегія розвитку Львівщини — одна з перших в Україні інноваційних стратегій. Наскільки мені відомо, це перший подібний документ для регіону. Львівська стратегія істотно відрізняється від інших подібних документів: вона націлена, насамперед, на розвиток, а вже потім, як результат розвитку - на соціальну сферу. З цього питання у нас була серйозна дискусія з лідерами місцевої адміністрації. І ми прийшли до згоди, що перш, ніж ділити, необхідно щось зробити. Була пропозиція записати в стратегії, що через 10 років кожен громадянин буде мати гідні доходи. Але, що означає: «гідні доходи»? Потрібно дати людям роботу, тоді в них будуть гідні доходи. Бажання зробити стратегію розвитку соціально орієнтованою властиво практично всім політикам і владі пострадянського простору. До того ж, багато хто з них плутають довгоперспективну стратегію з короткоперспективними планами соціального й економічного розвитку.

Чи вистачить волі в керівників області, щоб втілити в життя Стратегію, якщо вона буде прийнята?

М. Гожеляк: Реально домогтися повного втілення Стратегії буде важко. І залежить це не тільки від волі керівництва, але також і від багатьох інших факторів. Наприклад, в Україні відсутні формальні механізми мотивації влади до реалізації стратегій. У країнах ЄС гранти даються тільки під мети, які прописані в подібних документах.

Але навіть якщо Стратегія не буде до кінця реалізована, мені здається, що сам процес її розробки зіграв велике навчальне значення для представників регіональної місцевої влади.

К. Хербст: Дійсно місцева влада повинна мати бажання й волю до її реалізації. Але важливо також і те, щоб владі виявлялося в цьому сприяння. Коли влади приймають важкі рішення важливо, щоб їх хтось зрозумів і підтримав.

М. Гожеляк: Трансформаційні процеси останніх 15 років слабко проходили в Україні багато в чому тому, що не було волі затягти ремінь і сказати: ми повинні багато чого змінити заради майбутнього. У реальності українці заплатили більшу ціну нізащо, тому що структурні реформи в економіці країни не відбулися, 60% економіки сьогодні на рівні 89 року, українці сьогодні живуть бідніше, ніж до початку реформ. Очікування були великі, а віри в успіх реформ уже практично не залишилося. Про цьому потрібно говорити людям.

Стратегії районів, міста Львова? Як вони узгоджуються зі стратегією області?

К. Хербс:. Стратегія - це план того, що хоче зробити влада. Вона повинна бути авторською, повинна мати свого «власника», навіть незважаючи на залучення консультантів. Якщо ж говорити про взаємозв'язок стратегій розвитку районів, області, міст, то вони, одночасно, залежать і не залежать один від одного. З одного боку, розумна людина в Мостиському районі не напише стратегію, спрямовану на війну зі Львовом чи з Києвом. З іншого боку, немає обов'язкового положення про те, що стратегія району має базуватися на стратегії області. Райони можуть мати свій погляд, свою власну позицію. Важливо те, що райони й область повинні бути партнерами в розвитку й саме звідси виникає взаємозв'язок між їхніми поглядами на майбутній розвиток.

Стратегія - це не тільки план діяльності, це також інформація для інших про ці плани й запрошення до співробітництва.

Довідка: Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року розроблена групою українських і закордонних експертів з ініціативи й за участі Львівської обласної державної адміністрації та за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Великобританії (DFID).

На сьогодні почалися розробки стратегій окремих районів Львівської області: Радехівського, Сокальського, Мостиського, Стрийського.
Подробиці на сайті
http://www.vgolos.com.ua/articles/4478.html